Закони, яких необхідно дотримуватися

Цей розділ є своєрідним вступом до опису тих питань, які кожен бізнес-менеджер має аналізувати комплексно та глибоко на початковому етапі розвитку своєї бізнес-діяльності (стартапу), ухвалюючи рішення, щоб ефективно управляти правовими ризиками з метою їх зменшення або повного виключення.

Вище згадані питання було поділено на три категорії в рамках правового регулювання, базуючи розподіл на частоті виникнення вказаних питань. Цей розподіл було здійснено автором, використовуючи спостереження, проведені за час його роботи адвокатом. Отже, категорії наступні:

• Правові регулювання, що застосовуватимуться до даного стартапу за будь-яких обставин безвідносно до сфери діяльності організації.;
• Правові регулювання, що застосовуються до більшості стартапів, здійснюють свою діяльність у віртуальному середовищі;
• Правові регулювання, що застосовуються до обмеженого числа стартапів, які здійснюють свою діяльність у віртуальному середовищі.

---

Правові регулювання, що застосовуватимуться до даного стартапу за будь-яких обставин безвідносно до сфери діяльності організації

По-перше, необхідно розрізняти правові регулювання, що застосовуватимуться до даного стартапу за будь-яких обставин безвідносно до сфери його діяльності. Вони повинні включати:

• правові регулювання, що визначають форму та спосіб ведення бізнесу (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство, командитне товариство або ж акціонерне товариство), включаючи такі правові регулювання, що стосуються розподілу прибутку в компанії, інвестиції в розвиток компанії третіх сторін (наприклад, бізнес-ангелів, стартових фондів, венчурних інвестиційних фондів); 

• та податкове регулювання. У Республіці Польща прикладами таких правових регулювань є, зокрема, Кодекс законів «Про комерційні компанії», Закон «Про незалежну економічну діяльність» та низка інших податкових законів (наприклад, Закон «Про податки на товари та послуги», Закон «Про податок на корпоративний дохід»).

Приклади:

---

Розподіл прибутку/поділ капіталу на частки

Засновники А, Б і В вирішили запустити стартап Х. Вже на початковій фазі своєї діяльності вони повинні вирішити, чи затвердити план з розподілу прибутку одразу ж, на цій фазі, (наприклад, засновнику А - 33%; засновнику Б - 33%; Засновнику В - 34%) або ж відкласти це рішення в часі (наприклад, до того моменту, коли буде залучено першого зовнішнього інвестора). 

Опираючись на різноманітні літературні джерела, які описували різні бізнес-аспекти даного питання (наприклад, Ноам Вассерман в «Дилемах засновника. Передбачення та уникнення підводних каменів, які можуть потопити стартап»), у разі вибору першого варіанта, існує ризик недооцінки деяких із засновників (наприклад, з огляду на їх вік, малий досвід, невелику долю капіталу), проте, з іншої сторони, розуміння обсягу можливої частки може служити заохоченням. 

На противагу цьому, у випадку вибору другого варіанта, можливо ще на початку діяльності стартапу утвердити, принаймні, спосіб, у який укладатиметься вказаний вище план, включаючи фактори, які братимуться до уваги та час, коли це найкраще зробити. Однак, на мою думку, потрібно детально оцінити правову допустимість кожного рішення, яке залежить від обраної правової форми діяльності (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство) та податкові вимоги у разі вибору кожного з варіантів. 

Усі подані вище рішення є дуже важливими, адже вони також визначають, який із засновників і в якій мірі буде мати право вирішального голосу при прийнятті ключових рішень щодо розвитку компанії (кількість акціонерів, як правило, відповідає кількісному показнику прав на голос). Вони також можуть вплинути на те, яким чином засновники виконуватимуть поставлені перед ними завдання (наприклад, план розподілу прибутку, затверджений засновниками на початку діяльності стартапу, що включає в себе, в першу чергу, результати дій кожного з засновників протягом певного відрізку часу функціонування компанії, може бути мотивуючим чинником, але потрібно пам’ятати, що його вигодоодержувачем є не засновник, який здається найбільш досвідченим на початку, а, радше, той, хто досягне найкращих результатів впродовж визначеного часу). 

Більше того, засновники можуть вважати допустимим затвердити так званий динамічний план розподілу прибутку, згідно з яким розподіл змінюється відповідно до періоду (наприклад, місяць, квартал, рік), коли прибуток було отримано. Вищевказані проблемні питання безвідносно до того, яку з опцій оберуть засновники, мають бути розв’язані вчасно та відповідно до положень діючого законодавства, що дасть можливість засновникам уникнути будь-яких дороговартісних юридичних суперечок у майбутньому.  

---

Вибір організаційно-правової форми

Безвідносно до місця, в якому засновники вирішили заснувати свій стартап Х, вони мають взяти до уваги всі переваги та обмеження, що є наслідком вибору певної організаційно-правової форми для їх бізнесу. Наприклад, якщо засновники виберуть товариство з обмеженою відповідальністю (у рамках того значення, що передбачається польським законодавством) як організаційно-правову форму для своєї компанії, необхідно пам’ятати, що прибуток компанії може бути виплачений акціонерам тільки у вигляді дивідендів, що підлягають так званому подвійному оподаткуванню. Фактично, прибуток компанії обкладається податком на прибуток корпорацій, а потім з прибутку конкретного акціонера стягується податок на доходи фізичних осіб.

Що є, однак, важливим: акціонери, будучи фізичними особами, мають право стати членами Ради директорів компанії та отримувати винагороду за свою діяльність. Крім цього, при обранні організаційно-правової форми для певної бізнес-діяльності варто пам'ятати, що акціонери, в принципі, особисто не відповідають за боргові зобов'язання компанії (тобто компанія має необмежену відповідальність).

---

Процес інвестування

Стартап Х знайшов свого першого зовнішнього інвестора. Однак, перед тим, як розпочалися переговори щодо угоди про інвестиції, власники компанії мають проаналізувати цілу низку рішень, які можуть захистити їх інтереси та інтереси інвесторів, а також переваги та недоліки кожного з рішень. Тільки тоді вони мають ухвалювати ключові рішення, які стосуються розвитку компанії. Крім того, варто дати відповіді на наступні запитання:

Як частину самого інвестиційного процесу, інвестор буде здійснювати правовий/податковий аудит компанії, фінансовий аудит та, можливо, технологічний аудит (предметами якого будуть, наприклад, застосовані ІТ рішення та структура інформаційно-комунікаційних технологій). З іншої сторони, власники стартапу мають переконатися, що інвестор не купує компанію виключно для того, щоб обслуговувати внутрішній або зовнішній борг однієї з його дочірніх компаній (так званий, «debt push-down» - переведення боргу на нижній рівень). 

Більше того, сторони можуть вести переговори щодо таких документів:

• Протокол про наміри (документ, що описує головні висновки щодо запланованих транзакцій); 
  
• Угода про інвестиції (документ, що висвітлює права та обов'язки сторін та графік інвестицій); 
• Статут компанії;
• Договір акціонерів (документ, що є угодою між акціонерами компанії); 
• Договір купівлі-продажу акцій. 

Отже, варто підкреслити, що власники стратапу мають проаналізувати чимало рішень, які містяться в перерахованих вище угодах, включаючи наступні поняття та способи виходy з компанії після інвестування третьої сторони:

Підсумки: Завжди необхідно брати до уваги обмеження та можливості, що є наслідком вибору організаційно-правової форми, обраної для ведення певного виду діяльності (включаючи правові регулювання, що стосуються, наприклад, розподілу прибутку та інвестування y розвиток компанії третіх сторін), а також податкові регулювання. 

---

Правові регулювання, що застосовуються до більшості стартапів, які проводять свою діяльність у віртуальному середовищі.

По-друге, необхідно вказати на ті правові регулювання, що застосовуються до переважної більшості стартапів, які проводять свою діяльність у віртуальному середовищі, а саме: 

---

Правові регулювання стосовно права на власність та передачу визначених інтелектуальних активів та інших нематеріальних активів 

тобто авторських прав, наприклад, на програмне забезпечення, ексклюзивні права на торговельну марку, винаходи, промислові зразки та корисні моделі, ноу-хау та бізнес-секрети, супутні та суміжні права, топологію інтегральних мікросхем) - у Республіці Польща приклади цих правових регулювань зазначені у Законі «Про авторські і суміжні права», Законі «Про промислову власність», законодавчо-правових актах «Про уникнення недобросовісної конкуренції» та «Про захист баз даних».

Приклади:

Необхідність створення системи управління інтелектуальною власністю

Стартап Х створює нематеріальні блага, які підпадають під дію права про інтелектуальну власність, тобто, серед іншого, мова йде про програмне забезпечення, корисні схеми, електронні схеми, винаходи, дизайни продуктів, топологію інтегральних мікросхем, аудіовізуальні роботи (наприклад, рекламні ролики), графіку та інші позначення, що використовуються для того, щоб ідентифікувати підприємців, продукти та сервіси вироблені/пропоновані ними. Підсумкова категоризація предметів права індивідуальної інтелектуальної діяльності відповідно до чинного законодавства Польщі представлена нижче:

У такому випадку стратап Х має забезпечити те, щоб робітники або інші підрядники/контрагенти, які створили вищевказані товари на їх вимогу та від їх імені, передали вищевказані права стартапу Х у письмовій формі та у тому обсязі, в якому необхідно. Так само важливо переконатися у тому, що відповідні організації (наприклад, компанії спеціального призначення або контрагенти) мають (якщо це необхідно для проведення бізнес-діяльності) чітко визначені права на використання даних товарів (тобто виключні та невиключні ліцензійні угоди на обмежений та необмежений період часу, які містять чітку вказівку на те, у який спосіб організація може використовувати даний товар).  

Стартап Х повинен також впровадити внутрішню політику, яка буде стосуватися, зокрема, інформування про наміри співробітників/контрагентів використовувати предмети інтелектуальної власності третіх сторін та про спосіб, в який предмети інтелектуальної власності будуть використовуватися в рамках досягнутих кінцевих результатів стартапa Х.

Головною метою є уникнення “інфікування” продуктів стратапу Х (наприклад, програмного забезпечення) правами третіх сторін. Стартап має також впровадити означений алгоритм дій стосовно третіх сторін, які порушують права інтелектуальної власності стартапу; ці дії мають включати такі дії, як моніторинг використання прав на інтелектуальну власність, а також забезпечення відповідної винагороди, використовуючи для досягнення цього правові механізми. 

Більше того, у разі винайдення винаходу індивідуалізованих марок/позначень або схем також рекомендується проконсультуватися зі співробітниками відповідної організації (Бюро Гармонізації Внутрішнього Ринку Європейського Союзу, Європейської Патентної Організації, Польського Бюро Патентів, Бюро Патентів та Торговельних марок Сполучених Штатів Америки або з будь-якою іншою організацією, співробітники якої наділені компетенціями у сфері, в якій стартап Х здійснює свою діяльність), для того, щоб зареєструвати - у відповідний спосіб і, якщо це дозволено з правової точки зору:

• патенти;

• торговельні марки; 

• корисні моделі (тобто нові та корисні рішення технічної природи, які стосуються форми, конструкції або ж встановлення довговічних об’єктів) та промислові зразки (тобто нові та індивідуальні форми витворів або ж їх частин, які було здобуто, головним чином, завдяки характеристикам ліній, меж, форм, колористики, структури матеріалу, а також оздоблення)

• географічні назви (в тому значенні, яке закладється положеннями польського законодавства: «...географічні назви - це вербальні позначення, які прямо або непрямо вказують на назву місця, міста, регіону або країни (області), які вказують на те, що продукт походить з цієї географічно окресленої території, в тому разі, коли певний рівень якості, формування позитивної думки або інші характеритики приписуються товару, головним чином, завдяки географічній території, з якої він походить»;

• топологія інтегральних мікросхем (тобто рішення, що є вираженими у простороовому вимірі та у вигляді ескізу будь-якого типу, - який складається хоча б з одного активного елемента,- і зі всіма або декількома підключеннями інтегральних схем. 

Головні елементи системи управління прав інтелектуальної власності компанії вказані нижче:

Бізнес-секрети та Угоди про конфіденційність

Стартап Х також генерує певні технічні, технологічні, організаційні та економічні дані. Такі дані важливі для бізнес-діяльності стартапу та відносяться до ноу-хау. У випадку, якщо дані ще не було оприлюднено, але вони становлять цінність з економічної точки зору, і підприємець вжив усіх необхідних заходів для того, щоб тримати їх в секреті, тоді ці дані стають частиною бізнес-таємниці, що підлягає захисту відповідно до законодавства. 

Як наслідок, будь-яке оприлюднення конфіденційної інформації третім сторонам (наприклад, контрагенту, підряднику, субпідряднику, інвестору) має бути здійснене тільки після підписання в письмовій формі Угоди про конфіденційність. У ній мають бути чітко вказано, зокрема:

• як суб'єкт, який отримав інформацію, має зберігати отримані дані (наприклад, оприлюднити їх своїм працівникам та контрагентам виключно якщо виникне «необхідність знати», убезпечити їх у відповідний спосіб, знищити носії, на яких зберігаються дані, у разі закінчення Угоди); 

• як суб'єкт, який отримав інформацію, може використовувати конфіденційні дані (наприклад, виключно для цілей, зазначених в угоді, тобто в рамках співпраці зi стартапом Х); 

• за яких обставин суб’єкт, який отримав інформацію, має право оприлюднити інформацію (тобто у разі, коли інформація, яку можна вважати конфіденційною, була оприлюднена іншим чином, ніж шляхом порушення зобов’язання про дотримання конфіденційності або положень права або інформація, яку сторона, що її набула, вимушена передати та оприлюднити через силу дії правового зобов’ язання, що виходить з положень діючого законодавства, кінцевого рішення суду або кінцевого адміністративного рішення, у тому разі, якщо сторона, яка отримала конфіденційну інформацію, попереджає про свої дії сторону, яка надає конфіденційну інформацію, в письмовій формі, вказуючи обсяг конфіденційної інформації, яка має бути передана або оприлюднена, причину та форму, у вигляді якої буде передано або оприлюднено інформацію, а також вказівку на законодавчі акти у випадку, якщо діюче законодавство цього не забороняє.  

Питання забутих засновників

На стадії раннього етапу створення стартапу один з його засновників (той, який розвинув більшість ідей стосовно майбутнього продукту) вирішив покинути проект. Частина його прав на вищезазначені ідеї мала бути передана компанії, але засновники не обговорили таку можливість спочатку. 

Внаслідок цього, після того, як стартап Х отримав значну фінансову підтримку та ініціював комерційний продаж продукту, колишній власник висунув компанії претензію фінансового характеру, зазначаючи, що компанія нелегально отримує зиск від вищезгаданих ідей стосовно даного продукту, а вони захищені правом на інтелектуальну власність.

Компанія, для того, щоб отримати повні права на продукт та забезпечити можливість отримання подальшої фінансової підтримки, була змушена почати переговори з колишнім власником та відшкодувати йому таку суму грошей, яка у декілька разів перевищувала суму тієї винагороди, яку б він отримав того дня, коли покидав проект.

Ця проблема може стосуватися, наприклад, програмного забезпечення, винаходів, частин винаходів та торговельних марок, а також корисних моделей та промислових дизайнів.

---

Закон «Про захист особистих даних» може застосовуватися

наприклад, у разі, якщо мова йде про підприємців, які збирають і обробляють дані своїх клієнтів (наприклад, користувачів сервісів, які вони пропонують). У Республіці Польща прикладом такого правового регулювання є Акт «Про захист особистих даних», що виконує директиву 95/46/ЄC.

Приклади:

Реєстрація системи обробки особистих даних та призначення адміністратора з питань інформаційної безпеки

В рамках своєї діяльності стартап Х використовує особисті дані клієнтів (термін “особисті дані” передбачає будь-яку інформацію, яка стосується визначеної або невизначеної фізичної особи, наприклад, IP адреса, електронна адреса). Якщо компанія заснована у Польщі, підприємець має або зареєструвати інформаційну систему обробки особистих даних в бюро Генерального інспектора із захисту особистих даних (ГІЗОД) або призначити Адміністратора з питань інформаційної безпеки (АПІБ) у своїй організації. Рішення про те, який варіант обрати, має бути прийняте після аналізу всіх можливостей та обмежень, що випливають з кожного з них. 

Наприклад, у разі призначення АПІБ Генеральний інспектор із захисту особистих даних може просити АПІБ, призначеного підприємством та зареєстрованого у публічному реєстрі АПІБ, перевірити відповідність процедури обробки особистих даних в компанії положенням Закону «Про захист особистих даних». В той же час ГІЗОД вказує на обсяг та дату такої перевірки (мова йде про так званий “спрощений контроль”, “внутрішній контроль”). Після процедури контролю АПІБ подає звіт Генеральному інспектору із захисту особистих даних через компанію. 

Наведена нижче таблиця показує переваги та недоліки кожного з двох варіантів:

Додаткові зауваження

Призначення АПІБ може стати обов'язковим у майбутньому (так як це вказано у пропозиції до Загального Регламенту «Про захист особистих даних» Європейського Союзу).

В той самий час важливо пам’ятати, що існують деякі виключення, при яких вищевказана опція не може бути застосована (у випадку, якщо ці виключення є єдиними у стосунку до даної компанії), так як не існує зобов'язання реєструвати інформаційну систему обробки особистих даних (окремі випадки, які виходять з положень Закону «Про захист особистих даних» Республіки Польща вказані нижче:

Окремі виключення, які звільняють від зобов’ язання реєструвати інформаційну систему особистих даних:

• Дані, що обробляються у зв’язку з працевлаштуванням на поcаді інспектора, наданням послуг на підставі положень цивільно-правових угод та стосуються осіб, які є членами Aсоціації інспекторів або студентами.
• Дані, що обробляються виключно для виставлення рахунків та векселів або задля роботи над фінансовими документами.
• Дані, що знаходяться у відкритому доступі.
• Дані обробляються стосовно незначних подій повсякденного життя.
• Дані, що обробляються в системі обробки особистих даних, яка не ведеться за допомогою комп'ютера, за винятком тих систем обробки особистих даних, які містять конфіденційні дані.
  

Автор Adrian Branny

Копіювання даного контенту можливе лише з посиланням на джерело та зазначенням автора  матеріалів  TQM systems. Дякуємо за повагу до наших прав інтелектуальної власності. Thank you for respecting our intellectual property rights. 

Редактор: Олена Теплицька

• 
• Julija Korotjuk
• 6/23/2020 6:55:21 AM
• Закон, ualaws